Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування

13 листопада 2006 року

Проект підготовлено до ІІ читання 

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України „Про Єдиний митний тариф” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 19, ст. 259; 2005 р., № 46–47, ст. 468; 2006 р., № 22, ст. 182):

1) доповнити статтю 19 пунктом „щ” такого змісту:

„щ) устаткування, обладнання та комплектуючі вироби до них (крім підакцизних товарів, товарів, які були у використанні, та товарів 1-24 груп згідно з УКТ ЗЕД), які ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності для реалізації інвестиційних проектів, зареєстрованих Кабінетом Міністрів України";

2) останній абзац статті 21 замінити абзацами такого змісту:

„У разі ввезення (пересилання) на території спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено режим спеціальної митної зони, товарів (крім підакцизних товарів та товарів 1 – 24 груп згідно з УКТ ЗЕД) з метою їх переробки в рамках реалізації інвестиційних проектів, зареєстрованих Кабінетом Міністрів України, суб’єкти підприємницької діяльності можуть за власним бажанням подавати митним органам податкові векселі, які підлягають обовязковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, на суму ввізного мита зі строком погашення, що дорівнює строку переробки таких товарів, але не більше як 90 днів.

Кабінет Міністрів України може встановлювати більш тривалий строк погашення таких векселів, виходячи з технологічних особливостей операцій з переробки, передбачених інвестиційними проектами.
У разі вивезення товарів після здійснення або без здійснення операцій з переробки за межі митної території України у строк, що не перевищує 90 днів, або в інший строк, встановлений Кабінетом Міністрів України, виходячи з технологічних особливостей операцій з переробки, вексель погашається і ввізне мито не справляється.
Підставою для погашення векселя є подання суб’єктом підприємницької діяльності органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації на такі товари з відміткою митниці, яка здійснила оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.
Вивезення товарів після здійснення операцій з переробки з території спеціальної (вільної) економічної зони, де запроваджено режим спеціальної митної зони, на митну територію України проводиться із сплатою мита за пільговими ставками, а наданий на момент ввезення товарів вексель вважається погашеним.
Підставою для погашення векселя є подання суб’єктом підприємницької діяльності органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії ввізної вантажної митної декларації на такі товари, оформлені в митному режимі імпорту.
Випуск, обіг, відстрочення та погашення зазначених у цій статті векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Від сплати ввізного мита не звільняються товари, повністю вироблені або достатньо перероблені у спеціальних (вільних) економічних зонах, де запроваджено режим спеціальної митної зони, в рамках реалізації затверджених інвестиційних проектів, які ввозяться на митну територію України в митному режимі реімпорту.
На суб’єктів підприємницької діяльності, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів (за винятком тих, реалізація яких передбачає імпорт підакцизних товарів та товарів 1-24 груп згідно з УКТ ЗЕД) на територіях спеціальних (вільних) економічних зон, норми цієї статті поширюються в разі їх реєстрації Кабінетом Міністрів України після набрання чинності цим законом”.

2. У Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 27, ст.181, № 47, ст. 294; 1998 р., № 10, ст. 35, № 18, ст. 94; 1999 р., № 2–3, ст. 21, № 48, ст. 418, № 50, ст. 435; 2000 р., № 20, ст. 149, № 32, ст. 254, № 39, ст. 333, № 45, ст. 375; 2001 р., № 32, ст.169; 2002 р., № 2, ст. 11, ст. 12, № 29, ст. 192; 2003 р., № 10–11, ст. 86, № 12, ст. 88, № 33– 34, ст. 267, № 39, ст. 334; 2004 р., № 17–18, ст. 250, № 35, ст. 412, № 52, ст. 563; 2005 р., № 5, ст. 114, № 17–19, ст. 267; 2006 р., № 18, ст. 155):

1) підпункт 1.11.4 статті 1 викласти у такій редакції:

„1.11.4 Інвестиційний податковий кредит – це безоплатне відстрочення терміну сплати податкових зобов’язань з податку, нарахованого платником податку у зв’язку з реалізацією інвестиційних проектів, зареєстрованих Кабінетом Міністрів України в установленому порядку. Інвестиційний податковий кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання. Строк надання інвестиційного податкового кредиту не може перевищувати п’ять років з моменту реєстрації інвестиційного проекту”;

2) у статті 4:

абзац четвертий підпункту 4.1.6 пункту 4.1 викласти в такій редакції:

“сум зменшення (убутку) страхових резервів під нестандартну заборгованість банків на кінець звітного періоду порівняно із сумою таких резервів на початок того самого звітного періоду, розрахованих в порядку, встановленому пунктами 12.2 та 12.3 статті 12 цього Закону”;

абзац третій підпункту 4.2.15 пункту 4.2 викласти у такій редакції:

„Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації”;

3) у пункті 5.2 статті 5:

підпункт 5.2.4 викласти у такій редакції:

„5.2.4. Суми збільшення (приросту) страхових резервів під нестандартну заборгованість банків на кінець звітного періоду порівняно із сумою таких резервів на початок того самого звітного періоду, що визначені в порядку встановленому пунктами 12.2 та 12.3 статті 12 цього Закону”;

у підпункті 5.2.18 слова „фінансова допомога” замінити словами „безповоротна фінансова допомога”;

підпункт 5.2.19 виключити;

4) абзац шостий підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 виключити;

5) у статті 12:

абзац другий частини „в” підпункту 12.1.2 пункту 12.1 викласти у такій редакції:

„На суму додаткового податкового зобовязання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня, визначена із розрахунку 3-кратного розміру річної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення додаткового податкового зобов’язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення валового доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобовязання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої мирової угоди”;

пункт 12.2 викласти у такій редакції:

„12.2. Особливості формування страхових резервів банками
12.2.1. Банки створюють страховий резерв для покриття можливих втрат за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, інших видів кредитних операцій в межах фактично наданих боржнику коштів, та цінними паперами, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.
12.2.2. У разі коли за наслідками звітного податкового періоду відбувається зменшення розміру страхового резерву під нестандартну заборгованість у зв’язку з її списанням за процедурою, встановленою пунктом 12.3 цієї статті, надлишкова сума такого резерву не направляється на збільшення валового доходу банку за наслідками такого звітного періоду.
12.2.3 Порядок і джерела створення та використання резервів (фондів) для страхування вкладів (депозитів) фізичних осіб встановлюється окремим законом”;

6) абзаци другий та третій пункту 13.6 статті 13 викласти у такій редакції:

„при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками - нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (в тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів-резидентів, які в порядку, визначеному таким уповноваженим органом підтверджують, що перестрахування здійснено у перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеним уповноваженим органом), а також при укладенні договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, у випадку, коли перестраховиком виступає ядерний пул - за ставкою 0 відсотків;
в інших випадках - за ставкою 12 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат”

7) у статті 22:

доповнити пунктом 22.3 такого змісту:


“22.3. У 2007 році авансовий внесок, передбачений підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 цього Закону, не справляється при здійсненні виплат за інвестиційними сертифікатами ІСІ, а також при виплаті дивідендів платником податку, переважна частина доходів (більше 75 відсотків) якого отримана у вигляді дивідендів, сплачених юридичними особами – резидентами, які перебувають під його контролем відповідно до пункту 1.26 цього Закону”;

пункт 22.13 викласти у такій редакції:

„22.13. У 2007 році сума від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток, що виникла станом на 1 січня 2006 року і не погашена протягом 2006 року, не підлягає протягом 2007 року врахуванню у складі валових витрат платника податку”;

3. У пункті 1 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 42, ст. 201; 1999 р., № 52, ст. 464; 2001 р., № 24, ст. 125; 2002 р., № 33–34, ст. 267; 2005 р. 17–19, ст. 267, № 21, ст. 304) цифри „0,27” замінити цифрами „0,31”.

4. У Законі України “Про податок на додану вартість” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 51, ст. 305; 2000 р., № 13, ст.103, № 20, ст.149, № 38, ст. 318, № 43, ст. 363; 2001 р., № 10, ст. 44; 2004 р., № 17– 18, ст. 250, № 43–44, ст. 493; 2005 р., № 7–8, ст. 162, № 17–19, ст. 267, № 27, ст. 363, № 34, ст. 441; 2006 р., № 22, ст. 182):

1) пункт 4.1 статті 4 доповнити абзацом такого змісту:

„У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більш ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами”;

2) абзац перший пункту 5.14 статті 5 доповнити словами “або які ввозяться фізичними особами для власних потреб”;

3) абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 викласти у такій редакції:

„7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:”;

4) у статті 11:

абзац перший пункту 11.5 викласти у такій редакції:

„11.5. Платники податку у разі імпорту товарів виробничого призначення на митну територію України можуть подавати за власним бажанням, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), митним органам, а митні органи зобов’язані прийняти податковий вексель на суму податкового зобов’язання із строком погашення на тридцятий календарний день після подання митному органу. Один примірник векселя залишається в митному органі, другий надсилається митним органом на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій примірник залишається у платника податку.
Для цілей цього пункту під товарами виробничого призначення розуміються основні фонди групи 3, визначені статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та/або виробничі запаси, що підлягають оприбуткуванню для використання їх у виробничому обороті. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України”;

доповнити пунктами 11.44 – 11.46 такого змісту:

„11.44. Тимчасово до 1 січня 2008 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД затверджує Кабінет Міністрів України.
11.45. У разі ввезення (пересилання) на території спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено режим спеціальної митної зони, товарів (крім підакцизних товарів та товарів 1–24 груп згідно з УКТ ЗЕД) з метою їх переробки для реалізації інвестиційних проектів, зареєстрованих Кабінетом Міністрів України, платники податку можуть за власним бажанням подавати митним органам податкові векселі, які підлягають обов’язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, на суму податку із строком погашення, що дорівнює строку переробки таких товарів, але не більш як 90 днів.
Кабінет Міністрів України може встановлювати, виходячи з технологічних особливостей операцій з переробки, передбачених інвестиційними проектами, більш тривалий строк погашення таких векселів.
У разі вивезення товарів після здійснення або без здійснення операцій з переробки за межі митної території України у строк, що не перевищує 90 днів, або в інший строк, встановлений Кабінетом Міністрів України, вексель погашається і податок не справляється.
Підставою для погашення векселя є подання платником податку органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації на такі товари, з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.
Вивезення товарів після здійснення операцій з переробки з території спеціальної (вільної) економічної зони, де запроваджено режим спеціальної митної зони, на митну територію України здійснюється із сплатою податку як при імпорті товарів на митну територію України, а поданий вексель вважається погашеним у відповідній сумі.
Випуск, обіг, відстрочення та погашення векселів здійснюються у порядку, визначеному Законом України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, та з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
На платників податку, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів (за винятком тих, реалізація яких передбачає імпорт підакцизних товарів та товарів 1–24 груп згідно з УКТ ЗЕД) на територіях спеціальних (вільних) економічних зон і територіях пріоритетного розвитку, норми цього пункту поширюються в разі реєстрації Кабінетом Міністрів України після набрання чинності цим законом.
11.46. Тимчасово до 1 січня 2008 року у разі вивезення (експорту) товарів за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума податку, сплачена (нарахована) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не включається до складу податкового кредиту, а відноситься до складу валових витрат платника податку”.

5. У Законі України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44; 2003 р., № 24, ст. 154; 2004 р., № 11, ст. 140):

1) доповнити статтю 1 пунктом 1.21 такого змісту:

"1.21) термін “інвестиційний податковий кредит” використовується у визначенні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

2) у статті 14:

пункт 14.6 викласти у такій редакції:

“14.6. Особливості відстрочення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств у вигляді інвестиційного податкового кредиту
14.6.1. Платникам податків, які реалізують інвестиційні проекти, зареєстровані Кабінетом Міністрів України, надається інвестиційний податковий кредит з податку на прибуток підприємств на безоплатній основі. Інвестиційний податковий кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання. Строк надання інвестиційного податкового кредиту не може перевищувати п’ять років з моменту реєстрації інвестиційного проекту.
14.6.2. Сума інвестиційного податкового кредиту не може перевищувати суми інвестицій, фактично внесених платником податку згідно з інвестиційним проектом, зареєстрованим Кабінетом Міністрів України.";

доповнити новим пунктом 14.7 такого змісту:

„14.7. Порядок реалізації цієї статті, крім пункту 14.6, встановлюється центральним податковим органом.
Порядок реалізації пункту 14.6 цієї статті, у тому числі порядок надання, погашення інвестиційного податкового кредиту та контролю за його цільовим використанням, встановлюється Кабінетом Міністрів України”;

3) підпункт 16.4.2 пункту 16.4 статті 16 викласти у такій редакції:

„16.4.2. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обовязкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством та пені, нарахованої на суму додаткового зобовязання з податку на прибуток, розрахованого згідно з підпунктом 12.1.2 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

6. У Законі України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва бензинів моторних сумішевих" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 33, ст. 278):

1) у підпункті 1 пункту 1 розділу I цифри та слова "30 євро за 1000 кг " замінити цифрами та словам "42 євро за 1000 кг ";

2) Розділ II викласти у такій редакції:

„II. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року, крім пунктів 2 та 4 розділу І, які набирають чинності з дня його опублікування та пункту 1, який набирає чинності після затвердження Кабінетом Міністрів України переліку підприємств, які мають право виробляти бензини моторні сумішеві з добавками на основі біоетанолу, вміст якого в зазначених бензинах становить від 2 обємних відсотків або з вмістом ефіру етил-трет-бутилового (ЕТБЕ) від 5 обємних відсотків: А-92 Ек, А-95 Ек, А-98 Ек, і правил зберігання та реалізації таких бензинів в роздрібній мережі”.

7. Пункт 4 статті 12 Закону України „Про плату за землю” (Відомості Верховної Ради України, 1992, №38, ст. 560) викласти у такій редакції:

„4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоровя, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів”;

8. Статтю 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №37, ст. 308) доповнити пунктом 22.1.3 такого змісту:

„22.1.3 Установити, що до 1 січня 2008 року дивіденди, які нараховуються на користь платника податку юридичними особами – резидентами, не підлягають оподаткуванню цим податком та не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу”.

9. У Законі України “Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 32, ст. 151):

1) назву Закону після слова “засоби” доповнити словами “та кузовів до них”

2) статтю 1 доповнити такими словами та цифрами:

Код товару згідно з УКТ ЗЕД Опис товару згідно з УКТ ЗЕД Ставки у відсотках до митної вартості товару (продукції)
8707 Кузови (включаючи |кабіни) для моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705:
8707 10 - кузови для моторних транспортних засобів товарної позиції 8703:
8707 10 10 - - для промислового складання:
8707 10 10 10 - - - укомплектовані 0,6
8707 10 10 20 - - - не укомплектовані 0,6
8707 10 90 - - інші:
8707 10 90 10 - - - що використовувалися 5 років або менше 12
8707 10 90 20 - - - що використовувалися більше 5 років 12
8707 10 90 90 - - - інші 12

3) у статті 2 слова “та шин” замінити словами “та кузовів”;

4) статтю 3 після слів “транспортні засоби” доповнити словами “та кузови до них”.


II. Прикінцеві положення.
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2007 року, крім пункту 3 цього Розділу, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Зміни, внесені цим Законом до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо порядку формування банками страхових резервів, застосовуються з моменту набрання чинності цим Законом.
При розрахунку приросту (убутку) страхових резервів банками враховується сума резервів, сформованих на момент набрання чинності цим Законом за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, інших видів кредитних операцій та цінних паперів.
При цьому коригування суми валових витрат банків у зв’язку зі створенням страхових резервів за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, не здійснюється.
Використання страхових резервів, сформованих банками за іншими видами заборгованості до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, встановленими статтею 12 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, що діяли до набрання чинності цим Законом.

3. Платники податку за результатами одинадцяти місяців 2006 року зобов’язані подати декларацію, складену за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням приросту (убутку) матеріальних запасів за одинадцять місяців 2006 року, суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали поточного року, двох третин амортизаційних відрахувань четвертого кварталу поточного року та сплатити податкове зобов’язання, нараховане згідно із зазначеною декларацією, не пізніше ніж 29 грудня 2006 року.
У порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, платники податку зобов’язані скласти та подати декларацію за результатами одинадцяти місяців 2007 року згідно із даними податкового обліку за зазначений період, а також сплатити податок у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

4. Установити, що у 2007 році:
1) суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводневої сировини, а саме, природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України:
1.1) рентну плату за природний газ (у тому числі і нафтовий (попутний) газ):
у розмірі 50 гривень за 1.000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу), крім обсягів природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу), видобутих із морських родовищ ;
у розмірі 10 гривень за 1.000 куб. метрів видобутого природного газу (у тому числі і нафтового (попутного) газу) із морських родовищ;
1.2) рентну плату за нафту:
у розмірі 1.090 гривень за одну тонну нафти, видобутої з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5.000 метрів;
у розмірі 404 гривні за одну тонну нафти, видобутої з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5.000 метрів;
1.3) рентну плату за газовий конденсат:
у розмірі 1.090 гривень за одну тонну газового конденсату, видобутого з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5.000 метрів;
у розмірі 404 гривні за одну тонну газового конденсату, видобутого з покладів, які повністю залягають на глибині понад 5.000 метрів.
Протягом 2007 року у кожному звітному (податковому) періоді до затверджених цим пунктом ставок рентної плати за нафту застосовується коригуючий коефіцієнт, який визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та враховує динаміку зміни цін на нафту по відношенню до встановленого цим порядком базового періоду.
У випадку здійснення підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарськими товариствами, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, операцій з реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення або виділення (надання) учасникам спільної діяльності приналежної їм частини доходу у натуральній формі, до зазначеної частини обсягів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) застосовується семикратний розмір рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), величина якої затверджена цим пунктом.
2) суб’єкти господарювання, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку, вносять до Державного бюджету України:
рентну плату за транзитне транспортування природного газу в розмірі 1,67 гривні за 1.000 куб. метрів газу на кожні 100 кілометрів відстані;
рентну плату за транспортування нафти магістральними нафтопроводами в розмірі 4,5 гривні за одну тонну нафти, що транспортується;
рентну плату за транспортування нафтопродуктів магістральними нафтопродуктоводами в розмірі 4,5 гривні за 1 тонну нафтопродуктів, що транспортуються;
рентну плату за транзитне транспортування аміаку в розмірі 5,1 гривні за одну тонну на кожні 100 кілометрів відстані.
Сплата зазначених платежів здійснюється щодекадно (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця) виходячи з обсягів природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку, що транспортуються територією України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розрахунки з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, аміаку через територію України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктоводами подаються до органів стягнення за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),  протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума рентної плати, яка була нарахована за звітний період і не була внесена в установлений термін (протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації), сплачується до Державного бюджету України із нарахуванням пені у порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44);
3) до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 5, ст. 169), застосовується коефіцієнт 2,11;
4) суб’єкти господарювання, які здійснюють експорт:
газу, природного газу у газоподібному стані, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 35 % митної вартості таких товарів, але не менше 400 гривень за 1.000 куб. метрів;
природного газу у скрапленому стані, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 35 % митної вартості таких товарів, але не менше 400 гривень за 1 тонну;
скраплених газів (крім природного), сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 50 % митної вартості таких товарів, але не менше 400 гривень за 1 тонну;
якщо більші розміри не встановлені міжнародними договорами, обов’язковими для України;
5) запроваджуються базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 1 до цього Закону, який є його невід’ємною частиною;
6) запроваджуються нормативи збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком № 2 до цього Закону, який є його невід’ємною частиною;
7) забороняється надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), крім надання інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток;
8) продовжується дія експерименту щодо справляння запроваджених у 2003 році Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України окремих місцевих зборів (збору на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим та збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим).
9) зупиняється дія:
закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 19, ст. 272, № 43-44, ст. 493; 2005 р., № 7-8, ст. 162, №№ 17-19, ст. 267);
частини шостої статті 30 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України базових і диференційованих нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин) Кодексу України про надра (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 36, ст. 340; 2003 р., № 10-11, ст. 86; 2004 р., № 17-18, ст. 250; 2005 р., № 7-8, ст. 162, №№ 17-19, ст. 267);
пункту 8 статті 14 (в частині встановлення Кабінетом Міністрів України нормативів збору за спеціальне водокористування, крім встановлення нормативів збору, які справляються за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти) Водного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189; 2000 р., N 45, ст. 390);
абзацу другого підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 та підпунктів “в” і "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 та підпункту 19.4.10 пункту 19.4 статті 19 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

5. Кабінету Міністрів України протягом місяця після набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення органами виконавчої влади виданих ними нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону.

6. До приведення інших нормативно-правових актів у відповідність до норм цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.